Studebaker
Фірма Studebaker знайома багатьом вихідцям з Радянського Союзу, у першу чергу, завдяки армійським вантажівкам Студебеккер US6. Заснована ще в 1852 році, ця компанія протягом сторіччя провадила відмінні автомобілі, поки, не витримавши конкуренції, не припинила своє існування в 1966 році. Проте, залишений нею слід в історії автомобілебудування не изгладим.
Почалося ж усе в далекому 1736 році, коли подружжя Студебеккеры прибутки з Німеччини для освоєння земель Нового Світла. В Америці в них народився син — Джон Клемент Студебекер, який, у свою чергу, подарував світу аж десятьох дітей — п`ятьох синів і п`ятьох дочок. Родина Студебеккеров стрімко розросталася, але при цьому кожний з її членів зберігав німецьку працьовитість і високу працездатність
Трудилися ж чоловіки сімейства над створенням міцних і надійних фургонів – тих самих, за допомогою яких перші переселенці Америки освоювали нові землі й засновували колонії. Ці фургони були настільки гарні, що вже в 1798 році в Місті Конистога (Пенсільванія) Студебеккеры заснували своє перше екіпажне підприємство
Одне покоління змінилося іншим, діти прийшли на зміну батькам, а сімейний бізнес продовжував квітнути. В 1852 році в містечку Саут-Бенд (Індіана) сини Джона Клемента створили екіпажну майстерню, яка згодом і перетвориться в автомобільний завод. Спочатку сімейним бізнесом займалися тільки старші брати – Гарри й Клемент, але скоро до них приєдналися також Джон Моллер, Пітер і Джейкоб. На момент підстави майстерні її капітал склав 68 доларів, що, щоправда, по тем часам було не такий вуж і маленькою сумою
Справи Студебеккеров швидко пішли в гору. І екіпажами справа більше не обмежувалася. В 1902 році брати створили перший електромобіль, автором ідеї якого, до речі, виступив відомий винахідник Томас Эдисон. Незважаючи на прогресивний підхід, проблема автономного електроживлення машини так і не була вирішена. А тому Студебеккеры незабаром перемкнулися на легкові бензинові авто. Не маючи досвіду в створенні бензинових двигунів, вони звернулися по допомогу до компанії Garford. Перший результат співробітництва з`явився на світло вже в 1903 році – це був Studebaker-Garford А с двоциліндровим двигуном
В 1911 році скромна майстерня переросла вже у велику автокомпанию. З 1912 року Студебеккеры відмовляються від допомоги компанії Garford і випускають авто винятково під власною маркою. Одним з перших стає Studebaker AA – чотирициліндровий автомобіль потужністю 35 л.с. Вартість машини — усього 1200 доларів. Завдяки своїй невисокій ціні це авто стало першим з американців, експортованих у Європу. Популярність машини виявилася настільки висока, що протягом наступних двох років було продано більш 10 тисяч її моделей, а Studebaker Corporation перетворилася в третього по важливості виробника авто в США, поступившись тільки Форду й Оверленду.
В 1914 році автокомпания випустила Studebaker SC потужністю 25 л.с. і з паливним баком, розташованим під сидінням водія. З кожним роком ця модель мінялася, поліпшуючи свої характеристики. Так, уже через пару років її потужність становила 44 л.с. Спрощувалася також і конструкція машини, що було незмінним при стандартизації серійного проведення
З 1920 року компанія Studebaker випускає в основному шестициліндрові легкові авто, які носять і відповідні назви — Big Six (Більша Шістка), Special Six (Спеціальна Шістка), Light Six (Легка Шістка) і тому подібні. Однак наприкінці 20-х виробники вирішують спробувати іншу тактику. З тих пор машини Studebaker стали одержувати більш романтичные імена — Президент, Командер і Диктатор
1925 рік став просто неймовірно успішним для компанії. Саме тоді було продано рекордне для Studebaker Corporation кількість автомобілів – понад 107 тисячі. Наступні роки вирізнилися випуском серії недорогих авто Erskine, а також поглинанням нью-йоркської компанії Pierce-Arrow – виробника машин класу люкс. Незабаром Studebaker також стала оснащувати свої авто восьмицилиндровыми моторами
Велика депресія 30-х років помітно вдарила по добробуту багатьох фірм. Не стала виключенням і компанія Studebaker, розкішні дорогі авто якої ледве було не привели її до банкрутства. Статі Хофману й Гарольду Вэнсу, які на той момент очолили корпорацію, з величезною працею вдалося втримати її на плову, внеся певні зміни в список авто, що випускаються. Так, було вирішено відмовитися від дорогого Президента. Замість нього був створений автомобіль із оновленим і поліпшеним кузовом — Land Cruiser. Пізніше ця назва стала привласнюватися самим різним автомобілям фірми, які випускалися аж до 1966 року
Studebaker M5, 1948 рік
В 1938 році за допомогою стиліста Раймонда Леви випускається Чемпіон. Цей шестициллиндровый автомобіль своїм привабливим дизайнером відразу ж завойовує серця потенційних покупців і збільшує тим самим обсяг продаваних авто до 100 тисяч вгод.
У ці ж роки Studebaker починає проведення вантажних автомобілів, одним з перших представників яких став пікап Coupe-Express. Проведення вантажівок компанії протривало з 1936 по 1963 роки. Серед них були спеціалізовані авто, а також шасі для автобусів і пожежних машин. Найбільшу ж роль вантажівки Studebaker зіграли в часи Другої світової війни
З початком воєнних дій у Європі проведення армійських автомобілів було поділено між International Harvester, покликану оснастити військово-морські чинності, і General Motors, яка повинна була забезпечити автомобілями сухопутні війська. Попит на автомобілі скоро перевищив виробничі чинності компаній, і частина замовлень по проведенню військових вантажівок перейшла компанії Studebaker.
Першою армійською вантажівкою, випущеним корпорацією в лютому 1940 року, став 1,5 тонний K15F (4×4), оснащений провідним мостом Timken. Пізніше на його базі був створено 2, 5-тонний варіант K25S, який вийшов з конвеєра в кількості 4724 машин
Studebaker Coupe Express
Метою компанії стало створення найбільш зробленої армійської вантажівки. Так і з`явився US6 (6×6), який відрізнявся 6-циліндровим бензиновим двигуном «Геркулес JXD», воєнізованим облицюванням радіатора, деревометаллическим кузовом з тентом і відкидними лавами на 16 місць. Після проведених випробувань керуванням Квартирмейстерского корпуса сухопутних чинностей США було вирішено організувати поставку US6 у країни з погано розвитому дорожньою мережею. Однієї з таких країн і стало СССР.
За час ВМВ Studebaker поставила в Радянський Союз більш 200 тисяч авто. На базі вантажних шасі, що випускаються компанією, створювалися знамениті «Катюші» і «Андрюши», а також самі різні крани, тягачі й інженерні машини. Збиралися «студы» на автозаводах ЗИС у Москві, Нижньому Новгороді й Мінську. Примітно, що до кожного, що поставляється в СРСР вантажівці в якості спецодягу додавалася непромокальна шоферська куртка з тюленьей шкіри. Звичайно, до звичайних вояків такий бонус практично не доходив
До кінця Другої Світової Війни компанія випускала вже 5-тонні бортові вантажівки US6.U7 і US6, шасі яких служили для 16-зарядних систем залпового вогню БМ-13Н и БМ-13СН, усе тих же «катюш», а також установок БМ-8-48 і БМ-31-12.
Коли ж в 1945 році війна минулася, Studebaker повернулася до проведення легкових автомобілів. Оскільки продаж довоєнних моделей не міг тривати довго, потрібно було розробляти щось нове. А тому дизайнер Раймонд Леви виводить на ринок оновлені моделі Чемпіона, Коммандера й Land Cruiser. Обладнані автоматичною коробкою передач і незалежним підсвічуванням, ці автомобілі знову змусили продажі піднятися
БМ-13 «Катюша»
Трохи пізніше з`являються спортивні версії популярних авто — Старлайт і Старлайнер, а також модель вищого класу, названа на честь своєї доволенной версії Президентом. Коли в Детройті стала зростати популярність на компактні авто, Studebaker випускає автомобіль Ларк із можливістю вибору між шестициліндровим двигуном і V8.
В 1954 році Studebaker поглинає компанію Packard – виробника елітних машин. На жаль, остання скоро терпить крах через невдалу спробу налагодити проведення машин різних класів. У кризовій ситуації виявилася й сама Studebaker. Продажі знижувалися рік за роком, довіра до компанії падало слідом за ними. Так, в 1964 році корпорацією було продано всього 29 969 екземплярів авто
Останній президент компанії Studebaker Байерс Барлингейм після довгих роздумів ухвалює рішення щодо закриття проведення. Останні автомобілі легендарної марки зійшли з конвеєра в 1966 році
Корпорація закрилася, не зумівши відповістити вимогам нового часу. Але ім`я її встигнуло міцно прописатися в історії американського автомобілебудування, а тому забудеться ще дуже не скоро.